Тут я вперше в житті спробував автостоп. Мабуть давно мене це мучило. До Гамбурга зі Львова приблизно 1300 км. В Гамбурзі любовь-марковь і Дмитрич - не бачив я старого баригу 2 роки. Він коли пронюхав, що я туди їду - купив квитки з Лондона - і прилетів. ХА!
В кількох словах - що воно для мене автостоп - ціла колекція різноманітних вражень, прожитих чужих життів, буденних класних вражень. Коли зупиняється машина - це вже не з проста - завжди Персонаж. Першого дня особливо запам'ятався Марцін Клоніца - 24 роки, в нас багато спільних інтересів виявилось. Він мене уболтав взяти 20 злотих - не було змоги ніде поміняти євро, підвіз лишніх 40 км, щоб зручніше добиратись далі було - до Радома. Короче я офігів від приязності поляків
А, коли сам на трасі - дуже багато всього помічаєш навколо. Пізнаєш країну зовсім інакше, ніж коли відвідуєш туристичні центри.
Загалом я їхав три дні - перша ночівля в мотелі, не пам'ятаю де - але недалко я від кордону доїхав - тільки в 5 вечора вибрався з митного контролю. Другий вечір провів в Лодзі - в Міхала Грабскі - кінооператора, я з ним познайомився у Львові, на зйомках фільму "Гітлер капут". Там потрапив на останній день зйомок студентського кіно - а потім на вечірку з нагоди завершення пректу. Було супер :) Ночував в Міхала, а вранці він підвіз мене до траси, і я продовжив стопити.
В резултаті за третій день я зустрів 2-х дуууууже хороших людей -
Waldemarа KUBIŚа і Анджея. Перший - будівельник, робота полягає в інспекції будівництва трас, мостів, доріг і тому подібного. Він мене намагався з допомогою рації пересадити на попутку далі, запрошував до себе в гості, виходив в Познані по справам і залишав мене одного в машині з ключами, лептопом на задньому сидінні і гаманцем на панелі під лобовим склом. Подарував карту - я свою забув в черговій машині на передодні.
Другий - Анджей - водій-дальнобійник, їхав власною "Шкодою Октавія" в Голандію, щоб звідти вирушати в рейс на Париж - вже вантажівкою. Цей дядько взагалі мене здивував, я думав спочатку доберусь з ним до Берліну, і далі своїм ходом - так він в дорозі дізнався куди і навіщо я їду - і вирішив відвезти мене в самий Гамбург!!!! Прямо по адресі, яку я назвав.Тому в той день вийшло проїхати 800 км, і в 9 вечора я вже з Дмитричем пив пиво - очі в нас напевно світились в обох - все таки нечасто видається нагода з кращими друзями ось так зустрічатись.
Потім було 5 днів щастя - ми гуляли містом, їздили на Північне море, В Люнеберг - старе середньовічне містечко. Ну і ось знову Львів - і тепер дуже все рівно і спокійно. І я щасливий :) Я хотів би зустрітись ще з персонажами - водіями. Вони дуже допомогли - навіть самі того не підозрюють мабуть. Це ж так просто - допомагати людям - круть.

Marcin Klonica

Waldemar KUBIŚ

Andrzej
( Read more... )